У США завершився гучний судовий процес про плагіат у серії бестселерів «Crave» Трейсі Вульф

У Сполучених Штатах Америки завершився один із найгучніших і найтриваліших судових процесів останніх років у сфері книжковидавництва. Письменниця та юристка Лінн Фріман намагалася довести, що популярна підліткова серія романів «Crave» Трейсі Вульф є плагіатом її власного невиданого рукопису. Суддя, якій довелося прочитати тисячі сторінок ромфентезі, винесла остаточне рішення у справі.

Передісторія конфлікту та звинувачення

Судова тяганина розпочалася ще у 2022 році, коли письменниця та професійна юристка Лінн Фріман подала офіційний позов проти відомої авторки Трейсі Вульф. Фріман стверджувала, що популярна фентезійна серія «Crave» (у перекладі — «Жага») повністю скопійована з її особистого рукопису, присвяченого пригодам відьом та перевертнів. Для американського правосуддя ключовим фактором у таких справах є доведення того, що ймовірний порушник мав реальний доступ до оригінальної роботи. Позивачка знайшла цей зв'язок: упродовж чотирьох років вона співпрацювала з літературною агенткою, яка згодом почала представляти інтереси Трейсі Вульф. На думку Фріман, саме агентка передала її чернетки та ідеї іншій письменниці.

Книга на Kebuk

Жага

Трейсі Вульф

280 - 1990 грн

Книга на Kebuk

Жага

Ю. Несбьо

280 - 590 грн

Серія романів «Crave» Трейсі Вульф на момент подання позову вже здобула статус світового бестселера, завоювавши прихильність мільйонів підлітків по всьому світу. Більше того, права на її екранізацію придбала кіностудія Universal, що значно підвищило фінансові та репутаційні ставки у цьому процесі. Книги серії розповідають про дівчину, яка потрапляє до закритої школи-пансіону на Алясці, де навчаються вампіри, перевертні, відьми та дракони.

Незвичний судовий експеримент

Розгляд справи тривав чотири роки, а фінальний судовий вердикт склав рекордні 157 сторінок. Щоб ухвалити об'єктивне рішення, судді довелося буквально уявити себе учасницею підліткового книжкового клубу та детально ознайомитися з матеріалами справи. Вона прочитала понад 6000 сторінок підліткового романтичного фентезі (ромфентезі), порівнюючи тексти обох авторок.

Попри ретельний аналіз, суд не знайшов жодної суттєвої схожості між твором Лінн Фріман та бестселерами Трейсі Вульф. Більшість збігів, на які вказувала позивачка, виявилися типовими жанровими кліше (тропами), характерними для підліткової літератури загалом.

Абсурдність аргументів позивачки

Лінн Фріман апелювала до таких збігів, як поява небезпечного коханого, відкриття героїнею-підлітком надприродних здібностей та наявність демонічних сил на задньому плані сюжету. Суддя у своєму рішенні іронічно зазначила, що «гарячі, сексуальні, небезпечні хлопці», які є практично в кожному підлітковому любовному романі, не можуть бути захищені авторським правом, оскільки є загальним надбанням жанру.

Список претензій позивачки часом доходив до абсурду. Фріман вважала плагіатом те, що в обох творах згадуються Гаваї, обидві героїні беруть яблуко між уроками, одна персонажка їсть звичайний йогурт, а інша — заморожений йогурт у їдальні. Також вона вказувала на схожість у тому, що романтичні герої «приємно пахнуть», та на використання загальновживаних фраз на кшталт «все буде добре» чи «сльози течуть по моєму обличчю». Суд визнав ці елементи занадто тривіальними для захисту авторським правом.

Контекст та значення рішення для літературного світу

Це рішення є важливим прецедентом для американського та світового книжкового ринку. Воно чітко розмежовує поняття копіювання унікального авторського тексту та використання традиційних літературних штампів. Жанр YA-фентезі (Young Adult) та ромфентезі значною мірою побудований на схожих сюжетних лініях та характерах, і спроби монополізувати такі елементи могли б заблокувати роботу сотень авторів у всьому світі.