Автор Герман Мелвілл
Знайдено 9 книг
Дата народження: 1 серпня 1819 р.
<p>Герман Мелвілл (Herman Melville; 1 серпня 1819, Нью-Йорк — 28 вересня 1891, Нью-Йорк) — видатний американський письменник, одна із найяскравіших і найзначніших постатей американського романтизму. Його батько був комерсантом, пращури якого брали участь в американській революції XVIII століття, а мати — голландкою за походженням із багатої родини, яка намагалася дати дітям релігійне виховання. Дитинство майбутнього письменника минуло у великому домі в достатку, він навчався у привілейованій школі. Проте раптова смерть батька у 1832 році змусила його розпочати самостійне життя, щоб не обтяжувати близьких. Мелвілл працював клерком у банку, шкільним учителем та на хутряній фабриці.</p> <p>У 1837 році Мелвілл вперше вийшов у море юнгою. Прагнення пригод привело його до того, що в січні 1841 року він завербувався матросом на китобійну шхуну «Акушнет», яка згодом послужила моделлю для вельбота «Пеквод» у його найвідомішому романі. На кораблі панували жорстокі порядки, тому в липні 1842 року під час стоянки в гавані Нукухіві (Маркізькі острови) він разом із товаришем Тобі втік і провів близько місяця з місцевим племенем тайпі, відомим як канібали. Згодом він утік від аборигенів на сіднейській шхуні «Люсі Енн», деякий час мандрував, осів на Гаїті, а потім влаштувався на американське військове судно «Юнайтед Стейтс» і повернувся на батьківщину в жовтні 1844 року. Майже три з половиною роки в морі збагатили його неоціненним досвідом марініста.</p> <p>Оселившись у Нью-Йорку в 1844 році, Мелвілл увійшов у літературне середовище, заприятелював із Вашингтоном Ірвінгом, Натанієлем Готорном (творчістю якого захоплювався) та Ральфом Емерсоном. Він активно вивчав філософію (Гегеля, Канта, братів Шлегелів) та романтичну поезію Блейка і Шеллі. У цей період сформувався його «нещадний демократизм», ненависть до рабовласництва, гноблення та критичне ставлення до державної системи США. У 1846 році він успішно дебютував книгою «Тайпі», заснованою на його пригодах на Маркізьких островах. Успіх першої книги спонукав письменника написати продовження — «Ому» (1847) про мандри на Гаїті. Згодом вийшов роман «Білий бушлат» (1850), у якому реалістично й без прикрас змальовано важкий і принизливий побут матросів на американському військовому кораблі.</p> <p>Усі ці твори підготували появу його головного шедевра — роману «Мобі Дік, або Білий Кит» (1851). Задуманий спершу як звичайний морський роман, твір переріс у масштабну філософську притчу, що поєднала в собі елементи побутописання, алегорію, символіку, документалістику про китобійний промисел та релігійно-філософську проблематику. Сюжет описує полювання капітана Ахава, одержимого жагою помсти Білому Киту, та його багатонаціональної команди на судні «Пеквод». У фінальній триденній погоні корабель гине, а рятується лише оповідач Ізмаїл. Через цей твір Мелвілл досліджував універсальні закони буття, приходячи до висновку, що у Всесвіті немає вищих сил, які б спрямовували життя людини, і вона сама відповідальна за власну долю.</p> <p>Незважаючи на геніальність, «Мобі Дік» та наступні твори письменника не отримали належного визнання за його життя. Наступні чотири десятиліття Мелвілл поступово поринав у забуття, заробляючи на життя службою чиновником на митниці. Проте він продовжував писати: створив психологічний роман «П'єр» (1852), історичний роман «Ізраель Поттер» (1855), поетичні збірки («Вірші про війну», «Джон Марр», «Тімолеон»), роман у віршах «Кларель» та видатні новели, такі як «Беніто Серено» і «Писар Бартлбі». Його остання повість «Біллі Бадд» була закінчена перед самою смертю автора і опублікована лише у 1924 році. Визнання прийшло до Германа Мелвілла із запізненням лише у XX столітті, коли його беззастережно прийняли до пантеону великих майстрів американської та світової літератури.</p>
