• Лавреат премії National Book Critics Circle, Срібна медаль Товариства ілюстраторів та ін., загалом 11 нагород;
• Названа найкращою книгою 2018 року за версіями The New York Times, The Boston Globe, San Francisco Chronicle, NPR, Comics Beat, The Milwaukee Journal-Sentinel, Kirkus Reviews та Library Library та ін.
• Перекладена на 14 мов.

У своєму надзвичайному графічному спогаді Нора звертається до теми антисемітизму в сімейній історії зокрема й препарує національну провину Німеччини за Голокост – і поточне сповзання країни до радикально правої риторики – загалом.

В інтерв'ю The Guardian Нора каже: «Тяжко відмежувати себе від історії рідного краю, коли ти, німкеня, живеш за кордоном. Щойно ти відповідаєш на питання, звідки ти, негайно отримуєш і асоціацію з нацистським періодом. Я постійно з цим стикаюся. На вечірках у Нью-Йорку цілком незнайомі люди казали мені, що Німеччина – це країна, яку вони ніколи б не відвідали. Мені було соромно, часом навіть доходило до гніву – завжди внутрішньо, звичайно – бо я не мала як показати, що Німеччина змінилася».

Саме тому, після дванадцяти років у США, Круґ усвідомлює, що життя за кордоном лише посилило її потребу ставити питання, на які вона не наважувалася в дитинстві. Повернувшись до Німеччини, Нора відвідує архіви, проводить дослідження та опитує членів сім'ї. Так вона дізнається деталі життя свого діда Віллі, який у роки Другої світової навчав водінню у Карлсруе, голосував за соціал-демократів у 1933 році, щоби за кілька місяців приєднатися до нацистської партії, та брата свого батька, щирого націонал-соціаліста Франца-Карла, який був есесівським солдатом та загинув від кулі в груди в Італії у віці 18 років.