Герої твору це молоді люди, львівська "братія", елемент що впродовж останніх років перед Другою світовою війною ставав усе більш національно свідомим. Слушно пише автор в одному листі: "Якщоб у цій війні заіснували були ідентичні умови, що 1918 року в листопаді, я світо переконаний: ця львівська братія не дала б підняти голови ворожій гидрі у Львові".

В повісті Загачевського, як і в житті, ці постаті це динамічні люди, сповнені прагненням чину, а не сумирні, простодушні мешканці міста. Хоч їхня участь у війні зводиться до функції простих вояків та ще подекуди підстаршин у чужому війську, в їхніх серцях горить ідея української державности, прищеплена друзями з однієї вулиці і батьками. Тими, що колись боролися в лавах українських військ і вірили в успішне завершення нашого змагу до власної державности.