Банк рустикальний

Мені припала задача заявити одному вбогому мужикові, вітцеві чотирьох малих дітей, що його господарство має ліцитуватися. На тім його малім господарстві тяжів уже віддавна в рустикальнім банку довг його родичів. Якісь товариші його, прості, темні мужики, порадили переписати поле на своє ім'я, реченець плати продовжити і таким способом "урятувати" майно, на которе чигав і ждав уже здавна один маючий жид з того самого села. Вислухавши їх поради, сповнив совісно їх прикази! Просив в банку, щоб йому ще кілька років "банк ждав", що бог банкові за се заплатить, а йому допоможе виплатити і довг, і проценти. "Тії проценти,- жалівся він,- множилися, немов гріхи, і висисали з нього послідню краплю крові". Останній реченець виплати минув, а він не виплатив нічого.