Поет Іван Андрусяк у своїй книжці "Часниковий сік" відчитує "час теперішній крізь овид часу вічного", додаючи "бодай дещицю здорового часникового духу" в постмодерну стихію смогу й міазмів. Позначене авангардовим художнім мисленням, його письмо базується на класичних традиціях української поетики. До розділу "Овид" увійшли вибрані вірші періоду легендарної "Нової дегенерації" та знакових попередніх збірок автора – "Отруєння голосом", "Шарґа", "Повернення в Ґалапаґос", "Дерева і води".