Служниця. Книга 3. Служниця спостерігає

Ми з чоловіком нарешті маємо свій дім. Моє минуле залишилося далеко позаду. І я зроблю все, щоб так було й надалі… Раніше я прибирала в чужих будинках - тепер не можу повірити, що в мене є власний. Тихий провулок, величезне подвір'я для дитячих ігор, затишна кухня. Ми з чоловіком роками відкладали гроші, щоб забезпечити своїм дітям гідне життя. Нова сусідка місис Ловелл запрошує нас на вечерю - це шанс знайти тут друзів.

Двері відчиняє її покоївка в білому фартуху, із зібраним у тугий пучок волоссям. Я точно знаю, як це - бути на її місці. Але від її холодного погляду у мене шкіра береться сиротами... Служниця Ловеллів - не єдина дивина на нашій вулиці. Я впевнена, що за нами стежить якась тінь. Чую дивні звуки в будинку. Відчуваю, як змінилася чоло вікова поведінка.

Можливо, переїзд сюди був помилкою? Я думала, що залишила свої найтемніші таємниці позаду. Але що, як ця тиха приміська вулиця - найнебезпечніше місце з усіх можливих?