У віршах Миколи Слюсаревського час і життя точно виміряно небайдужістю і віднак - болем. А поєднання іронії та небайдужості, таке рідкісне і майже недосяжне, перетинає межу ,за якою усе - про тебе і про тих ,хто поряд. За кожним рядком - невигадані цінності, втрата яких заводить на манівці, де вже й немає воротття... Автор не втікає від світу, не прикрашає його, а мужньо тлумачить світ і себе в ньому, не дає забути прямолінійної жорстокості буття і водночас змушує пам'ятати про ще одну його неодмінну складову - любов до всього справжнього і живого.