Лабораторія модерности. Україна між імперією та нацією (1772-1914)

Як із земель, розділених поміж двома імперіями, виникла модерна Україна? Чому українці і розбудовували ті імперії, і водночас формували українську націю? І як край неписьменних селян-кріпаків, які не мали жодного уявлення про національні інституції, увійшов у ХХ століття з власною культурою та політичним рухом?

Сергій Біленький захопливо розповідає історію України «довгого» ХІХ століття — від поділів Речі Посполитої до початку Першої світової війни. У його оповіді українські землі постають лабораторією модерности, де Російська та Габсбурзька імперії перекроювали кордони, ширили бюрократію, реформовували освіту й намагалися за власними лекалами приборкати суспільство, що стрімко змінювалося. Серед героїв книжки — українські романтики й революціонери, селяни та робітники, інтелігенти й підприємці. А поряд із ними — поляки, євреї та росіяни, чиї національні й політичні проєкти конкурували, перепліталися та впливали одні на одних.

Автор переосмислює роль Харкова як першого українського інтелектуального центру, злет Києва як символічної столиці, а також розглядає шлях Тараса Шевченка від кріпака до національного пророка, перетворення Галичини на «український П'ємонт», промисловий бум, масову еміграцію та політизацію культурного руху.

«Лабораторія модерности» — масштабна синтеза, у якій Україна постає не периферією чужих держав, а простором зіткнення імперії і нації, традиції та прогресу, самодержавства і свободи. Осмислюючи українське минуле крізь призму сучасних підходів до колоніальности, націєтворення та модерности, Сергій Біленький пропонує нове бачення ХІХ століття і змінює наше уявлення про творення модерної України та її місце в новітній історії Європи.