Переможно маршуючи Францією у 1944 році, американський солдат Лерой Стюарт не роздумував ані про смерть, ані про славу - йому дошкуляло спіднє, яке раз у раз сповзало. Втома та фізичний дискомфорт на тлі відчуття постійної небезпеки визначали повсякдення мільйонів військових під час Другої світової війни.

У книжці "Бруд війни" американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту - історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою. Світ борні дослідниця відтворює через відчуття вояків: звуки й запахи поля бою, смак пайків, бруд, холод та сирість передової. Авторка розповідає, як солдати навчилися на слух розрізняти різні типи артилерії, які хвороби спричиняло життя в окопах, чому деякі поранення вважали ганебними і як повсюдна присутність мертвих впливала на свідомість живих.

"Бруд війни" - це глибоке й подекуди приголомшливе дослідження того, як воєнний побут визначив покоління комбатантів Другої світової і сформував універсальний досвід, який негоже ігнорувати і сьогодні.