"Книга про причини" ("Liber de causis") - виконаний наприкінці ХІІ ст. латинський переклад анонімного арабського тексту, котрий постав століттям раніше в мусульманському інтелектуальному середовищі Багдада як опрацювання витягів з трактату "Елементи теології" пізньоантичного грецького філософа-неоплатоніка Прокла. Саме в латиномовній версії цей текст увійшов у культуру європейського Заходу, ставши предметом широкого вивчення, коментування та рецепції у середньовічній християнській філософії. Серед мислителів, які творчо засвоїли та осмислили "Книгу про причини", - Альберт Великий, Роджер Бекон, Тома Аквінський, Йоан Дунс Скот, Майстер Екгарт, Вітелло, Данте.