Олівер Маркс щойно вийшов з в'язниці, відсидівши там десять років за вбивство одного з найближчих своїх друзів. Убивство, якого він, можливо, і не скоював. Його зустрічає детектив Колборн, який і запроторив Олівера до тюрми. Він іде на пенсію, але перед тим хоче дізнатися, що ж насправді сталося десять років тому.

Ще вивчаючи Шекспіра в академії, Олівер зауважив: його талановиті однокурсники грають ті самі ролі що на сцені, що в житті - лиходій, герой, тиран, спокусниця, - а сам він зазвичай залишався другорядним персонажем чужої постановки. Але одного разу викладачі змушують студентів помінятися ролями, й ось уже добродушне суперництво перетворюється на потворні сутички, а сюжет театральних п'єс утілюється в життя.

Зрештою стається трагедія: одного із семи друзів знаходять мертвим. А перед іншими постає найскладніша акторська задача всього їхнього життя: переконати поліцію і себе самих у власній невинності.

Нічна зміна

П'ятеро нічних працівників. Старовинний цвинтар. Розрита могила…

На історичному цвинтарі при місцевому коледжі щоночі зустрічаються п'ятеро: власник бару, таксистка з безсонням, нічна адміністраторка готелю, бездомний колишній студент і головна редакторка студентської газети, вічно спрагла нових історій.

Похмурого жовтневого вечора на церковному подвір'ї вони натрапляють на свіжу могилу там, де її не мало би бути. Хто ж її викопав? І для кого?

Цікаві факти:

За словами М. Л. Ріо, вона сама змалку страждала від безсоння, а під час навчання в коледжі її улюбленим місцем став цвинтар за гуртожитком, тож відчуття персонажів, описані в "Нічній зміні", частково змальовують її власний досвід.