Мандрівка під лелечим крилом

За жанром ця книга належить до мемуаристики. Її центральна постать – львів'янин, народжений на Волині, але сформований життям у Галичині, син сотника Української Галицької Армії та Українських січових стрільців і службовиці Української Народної Республіки.

Біографія оповідача охоплює майже дві третини ХХ століття і початок ХХІ-го – час великих катастроф і випробувань. Автор став свідком двох воєн, у яких не воював зі зброєю в руках, але пережив їхню "тиху" сторону: голодні черги, бомбові нальоти, вимушену евакуацію з небезпечних районів Бойківщини. З багатьох загрозливих ситуацій йому вдавалося виходити неушкодженим, що він сам пояснює особистим благословенням митрополита Андрея Шептицького, отриманим у шестирічному віці.

Автор – професор медицини й літератор, чиї оповідання, повісті та численні переклади з різних мов виходили як окремими виданнями, так і на сторінках часописів. Водночас він є активним громадським діячем: колишнім головою Львівського клубу спортивного туризму, організатором перших масових сходжень на Говерлу, головою відродженого Українського лікарського товариства, заступником голови товариства "Просвіта", почесним членом НТШ.

Особливе місце в книзі відведено мартирології родини Кіцерів – розділу, який автор символічно назвав "На цвинтарі розстріляних ілюзій".

Книга написана щиро й з тонким гумором: навіть у складних і трагічних обставинах автор уміє помічати людське, світле й іронічне, перетворюючи особисту пам'ять на захопливе свідчення епохи.