Садок перед будинком не дуже багатого, але значного козака з старшини Олекси Перебiйного. Будинок виходить у садок великим рундуком, що тягнеться вздовж цiлоï стiни. На рундуку стiл, дзиҐлики, на столi прилагоджено до вечерi. Через садок до рундука iдуть Перебiйний i Степан, молодий парубок у московському боярському вбраннi, хоча з обличчя його видко вiдразу, що вiн не москаль. Молодший боярин Степан, потрапивши до козацькоï слободи з росiйськими боярами, приходить в гості до козацького старшини Олекси Перебiйного. Тут вiн зустрiчає доньку Олекси Оксану i закохується в неï
З плином часу змінюється так мало
Це прекрасна книга, я рекомендую прочитати її всім, тим паче, що вона дуже коротка, вам вистачить одного вечора чи декілька повітряних тривог, щоб її прочитати. Але не дивлячись на такий маленький об'єм, книга дуже змістовна, тому читати її потрібно уважно, тоді ви знайдете дуже багато сенсів. Останній монолог головної героїні - Оксани, просто неймовірний. Особисто для мене одним з найцікавішого, що для себе підкреслила - як Леся Українка наголосила на…
З плином часу змінюється так мало Це прекрасна книга, я рекомендую прочитати її всім, тим паче, що вона дуже коротка, вам вистачить одного вечора чи декілька повітряних тривог, щоб її прочитати. Але не дивлячись на такий маленький об'єм, книга дуже змістовна, тому читати її потрібно уважно, тоді ви знайдете дуже багато сенсів. Останній монолог головної героїні - Оксани, просто неймовірний. Особисто для мене одним з найцікавішого, що для себе підкреслила - як Леся Українка наголосила на…
Читати на YakabooКоментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!