Про автора
Дата народження: 4 липня 1804 р.
Натанієль Готорн (4 липня 1804 — 19 травня 1864) — видатний американський письменник, представник темного романтизму та один із родоначальників жанру американської новели поряд із В. Ірвінгом та Е. А. По. Народився в місті Салем у родині морського капітана. Предки письменника були ревними пуританами; один із них, суддя Джон Готорн, брав участь у судових процесах проти сейлемських відьом у 1692 році. Рання смерть батька прирекла родину на бідність та самітницьке існування. У 1825 році Натанієль закінчив Боудонський коледж та повернувся до Сейлема, де протягом одинадцяти років усамітнено працював над своїми першими новелами. Через матеріальну скруту Готорн був змушений працювати митним наглядачем. У цей період він заприятелював із відомими діячами культури, зокрема з Г. У. Лонгфелло, К. Фелтоном, Д. Р. Лоуеллом, а згодом — з Р. У. Емерсоном, Г. Торо та Маргарет Фуллер. У 1842 році, після одруження з Софією Пібоді, він переїхав до Конкорду, а згодом влаштувався інспектором на сейлемській митниці. Справжній творчий розквіт і міжнародне визнання прийшли до письменника після публікації психологічного роману «Багряна літера» (1850), який став бестселером та приніс йому фінансову незалежність. Згодом він придбав будинок у Конкорді, а з 1853 по 1857 роки працював консулом у Ліверпулі, вперше виїхавши за кордон. У 1861 році повернувся до США у розпал Громадянської війни. Останні роки провів усамітнено, страждаючи від фізичних хвороб, і помер у місті Плімут у 1864 році. Творча спадщина Готорна охоплює романи, класичні новели, казки, есе та нариси. Письменник вирізнявся надзвичайною вимогливістю до себе, нещадно спалюючи твори, які його не влаштовували (наприклад, першу збірку «Сім легенд моєї батьківщини»). Його унікальний стиль та світобачення отримали в критиці назву «готорніанство». Він збагатив літературу романтизму елементами алегорії та символізму. У своїх оповіданнях письменник часто звертався до тем гріхів предків, протистояння пуританської ідеології та людських пристрастей. Його відома збірка «Двічі розказані оповідання» отримала високу оцінку від Е. А. По та Г. У. Лонгфелло. Серед найвідоміших романів Готорна — «Багряна літера», «Будинок із сімома фронтонами» (історія занепаду сейлемської родини) та «Блайтдейль» (відображення розчарування у фур'єризмі). Його новелістика («Експеримент доктора Гайдеггера», «Мій родич, майор Молінью», «Родимка», «Молодий Гудмен Браун», «Донька Раппаччіні», «Похорон Роджера Малвіна») позначена похмурим колоритом, глибоким психологізмом та зосередженістю на внутрішньому світі людини, її морально-етичних пошуках і трагізмі буття. Письменник також створив класичні дитячі книги, зокрема «Книгу чудес» та «Тенглвудські історії». Його твори неодноразово екранізувалися та перекладалися багатьма мовами, зокрема українською.
