Про автора
Дата народження: 6 грудня 1989 р.
Поліна Андріївна Кулакова народилася 6 грудня 1989 року в селищі міського типу Тіксі (Якутська АРСР, Республіка Саха), де її батьки перебували на тимчасовій трудовій еміграції. Після розпаду СРСР родина повернулася до Івано-Франківська. Протягом 1997–2003 років вона навчалася в Івано-Франківському ліцеї №23 із поглибленим вивченням образотворчого мистецтва. Згодом продовжила навчання в загальноосвітній школі №12, яку закінчила у 2007 році. У 2008 році здобула освіту за спеціальністю «Товарознавство та комерційна діяльність» в Івано-Франківському фаховому коледжі ресторанного сервісу і туризму НУХТ. З 2013 року письменниця проживає у Львові. Перші літературні спроби Поліна Кулакова здійснила ще у шкільні роки, пишучи вірші та коротку прозу. У 2012 році приєдналася до молодіжного літературного клубу «Горизонт» при Івано-Франківській організації Національної спілки письменників України. У цей період брала активну участь у міських літературних заходах, виступала на радіо, стала членкинею літературної творчої спілки «Елітер» та публікувала свої твори в альманахах «Софія», «Lithium», «Lira» тощо. Письменниця працює переважно в жанрах детективу, трилера та соціального трилера. Вона є авторкою романів «Я пам’ятатиму твоє обличчя» (2014, перевидано 2023), «Корсо» (2017, перевидано 2020), «Дівчина, яку ми вбили» (2019, перевидано 2024), «Усі їхні демони» (2020, перевидано 2024), «Проти ночі» (2022), «Ти не впізнаєш мене» (2024) та «Фінальний драфт» (2025). Її книжки виходили у відомих українських видавництвах «Discursus», «Дім Химер», «Темпора» та «Фабула». Окрім романів, Кулакова пише коротку прозу. Її оповідання входили до різних збірок: «Бандероль у майбутнє» (2013), «Антисоціальна мережа» (2020), «Гарний день аби жити» (2023) та «Гарний день аби жити. Після перемоги» (2025). Оповідання «Дві сестри з Маріуполя» було перекладено чеською мовою та озвучено для чеського радіо Plus у межах програми до третіх роковин повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Наприкінці 2021 року кіностудія Film UA придбала права на екранізацію її роману «Дівчина, яку ми вбили», проте через повномасштабну війну проєкт було призупинено, а у 2025 році — остаточно скасовано. Творчі досягнення письменниці відзначені нагородами: у 2023 році вона стала лауреаткою стипендії для українських письменників від Міністерства культури Чехії, а у 2025 році отримала стипендію Президента України для молодих письменників.
