Автор Панас Мирний
Знайдено 42 книги
Дата народження: 13 травня 1849 р.
Панас Мирний (справжнє ім'я — Панас Якович Рудченко) — видатний український прозаїк, драматург реалістичного напрямку та громадський діяч. Народився 13 травня 1849 року в місті Миргороді на Полтавщині в родині бухгалтера повітового казначейства. Батько письменника походив із козацького роду, а мати, Тетяна Іванівна Гординська, була донькою колезького реєстратора. Дитинство хлопця проходило в суто українському середовищі, де панували народні звичаї, мова та пісні. Малий Панас відзначався надзвичайно тихою, лагідною й замкнутою вдачею, часто шукаючи самотності. Після навчання в Миргородському парафіяльному та Гадяцькому повітовому училищах (1858–1862) чотирнадцятирічний Панас розпочав чиновницьку службу. Він працював у суді та казначействах у Гадячі, Прилуках та Миргороді, а з 1871 року переїхав до Полтави, де обіймав посади в казенній палаті. Попри те, що чиновницька кар'єра його не приваблювала, завдяки сумлінній праці він досяг високого чину дійсного статського радника. На його літературне становлення значний вплив мав старший брат Іван Рудченко (Іван Білик), який залучав його до фольклористики та громадських ідей шістдесятників. Літературна праця стала для Панаса Рудченка справжнім покликанням. Перші його твори — вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав» — вийшли під псевдонімом Панас Мирний у 1872 році у львівському журналі «Правда». Через жорсткі цензурні обмеження в Російській імперії (зокрема Емський указ) більшість його визначних творів тривалий час видавалися за кордоном. Так, у Женеві побачили світ повість «Лихі люди» (1877) та знаменитий роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1880), написаний у співавторстві з братом Іваном. Лише з середини 1880-х років його твори, серед яких частини роману «Повія» та п'єса «Лимерівна», почали друкувати на Наддніпрянщині. У своїй творчості Панас Мирний глибоко досліджував соціальні та психологічні теми. Він часто порушував питання життєвого вибору, протиставляючи «золоту середину» (пристосування до обставин) бунтарству й непокорі, які нерідко вели героїв до трагічного фіналу. Письменник поєднував творчість із активною громадською діяльністю: брав участь у революційному гуртку «Унія», підтримував зв'язки з провідними діячами української культури, сприяв спорудженню пам'ятника І. Котляревському в Полтаві та виступав проти утисків українського слова й заборони вшанування пам'яті Т. Шевченка. Панас Рудченко ретельно приховував своє літературне ім'я від офіційної влади та широкого загалу задля конспірації й уникнення проблем на службі. Навіть у 1915 році поліція розшукувала «політично підозрілого» письменника Панаса Мирного, не здогадуючись, що ним є один із найповажніших чиновників губернії. Справжнє ім'я автора стало відомим загалу лише після його смерті. Письменник був одружений з Олександрою Михайлівною Шейдеман, мав трьох синів — Віктора, Михайла та Леоніда. Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року в Полтаві, де й похований.
