Дата народження: 2 березня 1965 р.
Любов Юріївна Долик — українська поетеса, перекладачка, авторка оповідань, волонтерка російсько-української війни та членкиня Національної спілки письменників України. Народилася 2 березня 1965 року в місті Старий Самбір у родині друкарів Юрія Ковальчука (1929—1998) і Катерини Ковальчук (до шлюбу Наконечна, нар. 1936), які працювали в місцевій районній друкарні. У 1972—1982 роках навчалася в Старосамбірській середній школі, яку закінчила із золотою медаллю. Була відмінницею, виявляла особливі успіхи в математиці, перемагаючи на шкільних, районних та обласних олімпіадах. У 1982 році вступила на електрофізичний факультет Львівського політехнічного інституту за спеціальністю «прикладна математика», який закінчила у 1987 році. Відтоді проживає у Львові. Після закінчення інституту працювала технологинею на Хирівському заводі «Меридіан» за державним розподілом, згодом перевелася на Львівське ВО «Полярон». У вересні 1993 року через затримки зарплати перейшла працювати спеціалісткою І категорії у відділ програмного супроводу Центру нарахуванню та виплати пенсій (пізніше підпорядкований Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області), де у 2005 році обійняла посаду начальниці цього відділу. З 2014 року Любов Долик є активною волонтеркою російсько-української війни. Одружена з Валерієм Доликом (нар. 1959), має доньку Вікторію (нар. 1988) та сестру Галину Бакрову (нар. 1958). Творчий шлях розпочався у 1980 році під впливом «Лісової пісні» Лесі Українки, коли Любов написала свій перший вірш «Переспіви Мавки». Перші публікації з'явилися у вересні того ж року в районній газеті «Радянське Прикарпаття», проте тривалий час поетеса писала «в шухляду». У 1999 році знайомство з поетесою Марією Людкевич, яка стала її літературною редакторкою, дало поштовх до видання першої збірки поезій «Недозволена розкіш» (2000). Надалі світ побачили поетичні збірки: «Біла квітка. Чорне коло» (2004), «Перша заповідь трави» (2004), «…І прирікаю тобі любов» (2006), «Фотографії снів» (2008), «Щастя» (2013), «Ліки від хаосу» (2020) та «Псалми любові» (2025). Окрім поезії, з 2011 року Любов Долик пише оповідання (серед яких «Грядочка», «Медохронал», «День матері», «Катруся» та інші). Як учасниця Львівського жіночого літературного клубу, вона долучилася до створення серії збірок малої прози про Львів («Львів. Кава. Любов», «Львів. Смаколики. Різдво», «Львів. Вишні. Дощі», «Львів. Пані. Панянки», «Львів. Шоколад. Кам'яниці», «Львів. Спогади. Кохання», «Львів. Пристрасті. Таємниці»). Також вона займається перекладацькою діяльністю: після знайомства з угорським поетом Ароном Ґаалом у 2008 році переклала його поезії, що увійшли до книги «У долі твоїй подряпина» (2009). Здійснила літературний переклад поезій та прози китайського художника Чжена Ґана «Листи кохання» (2013). Критики відзначають оригінальність, щирість та вишуканість словесного світу Любові Долик. Її інтимна лірика передає спонтанні порухи жіночої душі, а філософські твори є елегійними роздумами про буття, призначення людини та вдячність Творцеві, що характеризує її як глибоко віруючу людину. Письменниця є активною учасницею громадського об'єднання «Книжкова толока імені Люби Хомчак», з яким презентувала літературу в багатьох містах України та за кордоном. За свою творчість удостоєна численних нагород, зокрема дипломів конкурсу імені Мирона Утриска (2005, 2006, 2007), диплома імені Романа Федоріва від журналу «Дзвін» (2012), диплома конкурсу імені Леся Мартовича (2014) та Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2021).
