Про автора
Дата народження: 28 серпня 1814 р.
Джозеф Шерідан Ле Фаню (1814–1873) — видатний ірландський письменник, який продовжував найкращі традиції готичної прози та здобув визнання як автор класичних оповідань про привидів. Народився він у Дубліні в літературній родині гугенотів. Його бабуся Алісія Шерідан Ле Фаню та двоюрідний дід Річард Брінслі Шерідан були відомими драматургами, що заклало міцне підґрунтя для його майбутнього творчого шляху. Перші дванадцять років свого життя майбутній письменник провів біля Ірландської королівської військової школи, де його батько Томас служив капеланом. Локації цього періоду — Парк Фенікса, сусіднє село та парафіяльна церква — згодом неодноразово згадувалися в художніх творах Ле Фаню. У 1826 році родина переїхала на південь Ірландії, де батько отримав посаду ректора. Попри наявність наставника, Джозеф здобував основні знання самостійно, проводячи багато часу у великій батьківській бібліотеці. У цей період родина стикається з фінансовими труднощами через війну проти десятини, що розпочалася в 1832 році. Освіту Ле Фаню продовжив у Коледжі Св. Трійці в Дубліні, де вивчав юриспруденцію та був обраний аудитором коледжу. Його літературний дебют відбувся у 1838 році, коли в журналі Дублінського університету було опубліковано його перше «жахливе» оповідання «Привид і Костоправ». З 1840 року він почав купувати газети, зокрема «Dublin Evening Mail». У грудні 1844 року Джозеф одружився із Сузанні Беннет, донькою відомого дублінського адвоката. У шлюбі народилося четверо дітей: Елеонора, Емма, Томас і Джордж. Окрім літературної діяльності, Ле Фаню займав активну громадянську позицію: у 1847 році він підтримав Джона Мітчелла та Томаса Міґера у кампанії проти байдужості уряду до Великого голоду в Ірландії, через що згодом втратив можливість бути призначеним членом парламенту від партії Торі. Сімейне життя письменника затьмарювалося психічним станом дружини, яка страждала на неврози та переживала глибоку кризу віри. Після її раптової смерті у квітні 1858 року за нез'ясованих обставин Ле Фаню тривалий час перебував у творчій кризі, вважаючи себе винним у трагедії. Письменник повернувся до літературної діяльності лише після смерті своєї матері у 1861 році. Того ж року він став власником і редактором журналу Дублінського університету, де публікував свої нові твори. Загалом у період з 1845 по 1873 рік Ле Фаню опублікував 14 романів. Серед найвідоміших його праць — романи «Дядько Сайлас» (1864), «Будинок біля кладовища» (1863) та збірка новел «Крізь тьмяне скло» (1872). Його повість «Кармілла» (1871) мала колосальний вплив на творчість Брема Стокера. Творчість автора високо цінували М. Р. Джеймс та Х. Кортасар, а його містичні сюжети лягли в основу численних кіноекранізацій.
